BEGIN:VCALENDAR
VERSION:2.0
PRODID:-//ЗОО ВУТ "Просвіта" - ECPv6.15.17.1//NONSGML v1.0//EN
CALSCALE:GREGORIAN
METHOD:PUBLISH
X-ORIGINAL-URL:https://www.prosvita.zp.ua
X-WR-CALDESC:Події за ЗОО ВУТ "Просвіта"
REFRESH-INTERVAL;VALUE=DURATION:PT1H
X-Robots-Tag:noindex
X-PUBLISHED-TTL:PT1H
BEGIN:VTIMEZONE
TZID:Europe/Moscow
BEGIN:STANDARD
TZOFFSETFROM:+0300
TZOFFSETTO:+0300
TZNAME:MSK
DTSTART:20160101T000000
END:STANDARD
END:VTIMEZONE
BEGIN:VEVENT
DTSTART;TZID=Europe/Moscow:20170525T120000
DTEND;TZID=Europe/Moscow:20170525T170000
DTSTAMP:20260507T183542
CREATED:20170512T064320Z
LAST-MODIFIED:20170512T064655Z
UID:2814-1495713600-1495731600@www.prosvita.zp.ua
SUMMARY:В Запоріжжі презентують творчості  луганського письменника Івана Низового
DESCRIPTION:Запороізька обласна організація Національної спілки краєзнавців України  запрошує  запоріжців 25.05.2017  на 12.00 в Запорізьку обласну  наукову бібліотеку на Презентацію творчості  луганського письменника Івана Низового. \n \nТворчість батька представить його донька Леся\, яка  у статусі вимушеного переселенця разом з мамою зараз проживає на Львівщині.  В ході Презентації  запорізькій громадськості  буде представлено посмертне видання  збірки поезій поета “Ніхто наді мною не пан”\,  –  збірку довершеної  громадянської лірики\, співзвучної сьогоденню.  Детально з анонсом події можна познайомитися  на однойменному сайті організації. Переконані\, що  саме просвітяни\, зможуть в повній мірі оцінити  всю велич  творчого доробку Івана Низового! \nБіографічна довідка: \nНизовий Іван Данилович – український письменник\, публіцист\, громадський діяч\, народився 3 січня 1942 року в с. Марківка Білопільського району Сумської області. У роки війни лишився круглим сиротою. По закінченні шостого класу працював у колгоспі\, на будовах Казахстану\, Півночі\, України. Відслужив трирічну строкову службу в Радянській армії. Після демобілізації працював директором Будинку піонерів\, у редакціях районних газет\, одночасно навчаючись у вечірній школі. Згодом навчався на заочному відділенні факультету журналістики Львівського університету. У 1966 році переїхав до Луганська\, де понад десять років працював в обласних та районних газетах\, був старшим редактором студії телебачення. Керував обласним літоб’єднанням. У 1979-80 роках навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті імені О.М. Горького. Був відповідальним секретарем Луганської організації НСПУ з 1992 до 1998 року.\nДрукуватися почав з 1960 року. Автор багатьох поетичних збірок\, серед яких: “Народжуються квіти” (1964)\, “Провесінь” (1971)\, “Стебло” (1977)\, “Тобі моє серце” (1980)\, “Рівнодення” (1982)\, “Чекання ранку” (1986)\, “Горобина ніч” (1992)\, “Пракорінь”\, “Нема переводу”\, “І калина своя\, і тополя”\, “Запрягайте\, хлопці\, коней” (1993)\, “Покотьоло” (1994)\, “Вівтар” (1995)\, “Це – мій вертеп”\, “Свіча на вітрі” (1996)\, “Білопілля – Верхосулля”\, “о\, Оріяно…”\, “Сльоза небесна”\, “Осяяння осінню” (1997)\, “За овидом сивим”\, “Нічний вістун”\, “Побудь зі мною”\, “Воронці нев’янучі”\, “Чорнороси”\, “Збудило опівночі серце” (1998)\, “Хрущі над вишнями”\, “Падолист”\, “Душа перецвіта”\, “Я з такої глибинки” (1999)\, “Осанна химері”\, “Джерело у ясних ясенах” (2000)\, “І гілка своя\, і сопілка”\, “Родиземля”\, “В раю\, скраєчку”\, “Поза раєм”\, “Остання електричка на Ірпінь”\, “Тихоплесо-часоплин” (2001)\, “Від травня до травня”\, “Значить більше\, ніж просто пісня”\, “Босоніж по стерні” (2002)\, “Саме та самота”\, “Сонях на осонні”\, “Жура за журавлями”\, “Передсвітень”\, “Сум’яття”\, “Зливодиво”\, “Те\, чому і назва загубилась”\, “Дурман-трава”\, “Я Сватовим засватаний”\, “По промінчику доброти”\, “Несправжня пектораль”\, “Веселка неповторних весен” (2003)\, “Кураїна”\, “Пролог до епілогу”\, “Опозиція” (2004)\, “Отак і живу”\, “Сонях сяючого сонця”\, “Село моє\, Сула моя…”\, “Серпентарій” (2005)\, “Оскома осені”\, “Мажор в мінорі”\, “Шаржуємо з любов’ю”\, “Самопізнання”\, “У Сватовім світає Україна” (2006)\, “Калини жар на полотні снігів”\, “Біополе Білопілля”\, “Біла вежа – рідний Вавилон”\, “Білолебедія” (2007)\, “Прозріле літо з голосом Олени”\, “Вірую” (2008)\, “Осмути сивої сувій”\, “Спіймані сюжети” (2009)\, “Живу за юліанськими календами”\, “Під жайворами\, під журавлями”\, “Найвище право – жить відверто”\, “Лелечі клекоти в тумані”\, “Я цвіркун в середлітню спеку” (2010)\, “А Марківка – як маківка”\, “Цим дорожу” (2011). До окремих розділів збірок “Несправжня пектораль”\,”Сонях сяючого сонця” і “Біла вежа – рідний Вавилон” увійшли переклади з білоруських\, вірменських\, болгарських\, словацьких\, польських і персидських поетів.\nНемало в доробку Івана Низового прозових і публіцистичних творів. Це книги: “Опісля присмерку”\, “Зустрічі без прощань” (2003)\, “Загублене відлуння”\, “Десь там\, за соняшниками” (2004)\, “Там\, де я ніколи не плакав”\, “Там\, де я сміюся крізь сльози” (2006)\, “Давно вже не виходив з берегів (2007)\, “Сльоза сльозу не здоганяє” (2009)\, “Там\, де ми були\, і є\, і будемо” (2010).\nЗбірки “Сóрок сорóк” (2002)\, “Мóрок морóк”\, “Летючий кінь”\, “Річки-малючки”\, “Блакитні вени України”\, “Крізь віки – вовіки” (2003)\, “Страдноцвіт” (2005)\, “Ми єсть народ”\, “Річки-потічки” (2007)\, “Гомінкі струмочки”\, “Ой\, Комуно моя – Ойкумено…” (2009) і “Винятковість” (2010) було написано Іваном Низовим для дітей.\nКниги Івана Низового виходили в Ужгороді\, Львові\, Рівному\, Києві\, Донецьку\, Луганську й інших містах України. Його твори перекладалися російською\, болгарською\, польською\, англійською\, чеською\, словацькою\, татарською\, чуваською мовами. У світ вийшло понад сто видань поезії\, прози\, публіцистики\, перекладів\, творів для дітей.\nЧлен НСПУ з 1972 року. Член Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка.\n…помер 30 вересня 2011 року. \nІван Низовий – лауреат республіканських премій імені Бориса Горбатова та імені Микити Чернявського\, міжнародних літературно-мистецьких премій імені братів Лепких\, імені Олекси Гірника та премії за кращий музичний твір-ораторію “Лелече”. Нагороджений медаллю “Будівничий України”. Орденом Покрови Пресвятої Богородиці – посмертно.\n…30 вересня 2011 року помер після тривалої хвороби. Похований у Луганську на цвинтарі Заріччя. \nНа вшанування пам’яті Івана Низового з ініціативи й за допомогою його друзів відкрито меморіальну дошку у Сватовому\, з волі його земляків ім’ям Івана Низового названо одну з вулиць села Марківки Білопільського району Сумщини\, а 2013 року завдяки матеріальній підтримці друзів і шанувальників творчості Івана Даниловича не тільки з усієї України\, але й Італії\, США та Ізраїлю (поетів\, учителів\, підприємців) на його могилі в місті Луганську встановлено пам’ятник…\n18 листопада 2015 року Рівненською обласною організацією Національної спілки письменників України спільно з донькою письменника Лесею Низовою засновано Всеукраїнську літературну премію на увічнення пам’яті Івана Даниловича Низового. 15 січня 2016 року нагороджено перших лауреатів: Світлану Костюк (Нововолинськ)\, Анну Лимич (Рівне)\, Надію Кошель (Верхньобогданівка\, Луганська область)\, Марину Брацило (посмертно; Запоріжжя).
URL:https://www.prosvita.zp.ua/podiya/v-zaporizhzhi-prezentuyut-tvorchosti-luganskogo-pysmennyka-ivana-nyzovogo/
CATEGORIES:презентація
ATTACH;FMTTYPE=image/jpeg:https://www.prosvita.zp.ua/wp-content/uploads/2017/05/golovnu_hortitsky_dzvoni_729x547-Kopiya-Kopiya1.jpg
END:VEVENT
END:VCALENDAR