Чотирнадцятого листопада під час візиту до Запоріжжя відомого письменника, громадського діяча, народного депутата України, Героя України Дмитра Павличка відбулася зустріч митця з представниками творчих кіл і громадських організацій міста.

Захід проходив на базі Запорізького національного університету. Представники адміністрації та філологічного факультету стали координаторами творчого вечора поета, під час якого пролунали добре всім відомі та нові поезії Дмитра Васильовича, а всі охочі могли поставити йому запитання щодо подій новітньої історії держави та її сьогодення.

До почесної президії заходу увійшли: письменник Дмитро Павличко, відомий запорізький композитор і виконавець, співавтор поета Анатолій Сердюк, на чиє запрошення Дмитро Васильович завітав до Запоріжжя, координатор його візиту, завідувач кафедри української літератури Ольга Стадніченко та друг письменника, народний депутат України першого скликання, депутат Запорізької обласної ради Олександр Білоусенко.

В.о. ректора ЗНУ, перший проректор Олександр Бондар під час спілкування із Дмитром Павличком зазначив, що «зустрітися з такою видатною особистістю – все одно, що доторкнутися до легенди». Він наголосив, що викладачам і студентам університету, які мали нагоду в цей день поспілкуватися з митцем, дуже пощастило, бо це – подія, про яку вони будуть пам’ятати все життя.

Проректор з наукової роботи Геннадій Васильчук привітав шановного гостя вишу від імені голови Наглядової ради Запорізького національного університету Миколи Фролова та від усього колективу вишу. Він зазначив, що «ця подія – знакова для всіх учасників. Для когось із присутніх в аудиторії Дмитро Васильович – взірець для наслідування, для когось – символ, а для когось – друг і побратим. Та всі відчувають важливість цієї зустрічі й дуже вдячні шановному метру, який завітав до нашого міста».

Своєю чергою, Дмитро Павличко подякував ініціаторам й організаторам його візиту до Запоріжжя – голові Наглядової ради ЗНУ Миколі Фролову, доценту Ользі Стадніченко й композитору Анатолію Сердюку. Він наголосив, що запорізький край має для нього особливе значення і як історична колиска козацької волі, і як важливий елемент дитячих спогадів. Батько поета свого часу, перед тим, як вступити до західноукраїнської армії, був серед козаків Симона Петлюри. Тож розповідав синові про своє перебування на Сході України.

Символічно, що саме козацькі сорочки, як потім і вишиванки воїнів Української повстанської армії були розшиті червоними і чорними нитками. На цьому наголосив сам Павло Васильович, розповідаючи присутнім про створення своєї найвідомішої пісні. Крім того, він наголосив, що у нього є підручник із вивчення української мови для японців. І там як зразок народної української пісні наведені слова «Двох кольорів». Тоді як найвідомішим українським віршем укладачі підручника визнали «Садок вишневий коло хати» Тараса Шевченка.

Анатолій Сердюк як музичну ілюстрацію до розповіді метра виконав «Два кольори». Також він заспівав «Вставай, Україно» – першу створену ним на професійному рівні пісню, для якої він обрав текст поезії Дмитра Павличка. До речі, ця композиція у 1992 році розглядалась як один із варіантів Гімну України.

Не менше зацікавлення у присутніх викликала «Пісня про Хортицю», створена на слова Дмитра Павличка у 2014 році – у той час, коли письменник минулого разу завітав до нашого міста на творчий ювілей Анатолія Сердюка. До речі, Дмитро Васильович відзначив, що шкодує, що ця пісня ще маловідома в Україні та запевнив, що, повернувшись до Києва, він докладе зусиль, аби цю пісню незабаром почули в Україні у виконанні хору.

Під час заходу пролунали добре відомі та нові твори із громадської та інтимної лірики Дмитра Павличка. Їх авторське виконання присутні зустріли гучними оплесками. Важливою частиною заходу стали спогади Дмитра Васильовича про події, пов’язані зі становленням нашої держави, зокрема із проголошенням Акту незалежності України. Так, під час заходу йшлося про можливі сценарії розвитку подій у 1991-1992 рр., про помилки, допущені представниками різних політичних сил, та їхні наслідки для держави. Крім того, значну увагу під час відвертої розмови її учасники приділи сьогоденню нашої країни та діяльності, яка сприятиме її розвитку.

Так, Дмитро Павличко закликав усіх присутніх приєднатися до важливої соціальної акції зі збору коштів на пам’ятник Каменяру в Києві. При цьому він наголосив. що Іван Франко – геній, який посідає особливе місце в українській культурі й гідний шанобливого ставлення до його пам’яті. Крім того, під час зустрічі йшлося про становлення й розвиток Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Зокрема, пролунала думка, що варто наступного року, коли організація святкуватиме 150-річчя від дня заснування організації, провести реформу й повернути їй назву – Товариство української мови ім. Тараса Шевченка. Адже на сьогодні питання становища української мови в суспільстві набуває особливої актуальності.

Увагу присутніх привернули запитання професора кафедри українознавства філологічного факультету ЗНУ Володимира Бондаренка, який поцікавився думкою Дмитра Павличка щодо відміни у вишах предмету «Культура України» як обов’язкового для вивчення та щодо політики «англізування», коли вивченню іноземних мов надають більшого значення ніж знанню державної.

Дмитро Васильович у відповідь наголосив, що дуже засуджує таку політику, адже надбання української культури високо цінуються на світовому рівні. Крім того, українцям, насамперед, потрібно дбати про збереження й розбудову власного культурного простору: без мови й культури зникає нація.

Наприкінці заходу проректор Геннадій Васильчук подякував гостю університету від імені всіх присутніх у залі та запевнив, що всі вони цінують можливість поспілкуватися з ним у творчій і невимушеній обстановці. Зал підтримав його думку: усі учасники заходу стоячи аплодували поету.

Присутні на зустрічі скористалися можливістю взяти у Дмитра Павличка автограф, поспілкуватися з метром та зробити колективне фото на згадку.

 

За матеріалами сайту Запорізького Національного університету. Автор Таміла Тарасенко